eBook
Related collections and offers
Overview
Дія відбувається в старезному лісі на Волині протягом року. Кожна дія починається пейзажем, який змінюється відповідно до пори року. Ця драма була створена на честь «волинським лісам». Ця місцевість дивовижно мальовнича, казкова й нині. Разом із героями-людьми — Лукащем, його матір’ю, дядьком Левом і Килиною — у драмі діють також казкові істоти, якими народна фантазія заселила ліси й води, поля й гори. Про міфічних істот ми дізнаємося вже з «Прологу», у якому з’являються жителі лісового озера: Водяник, Русалка, «Той, що греблі рве». Потерчата, а пізніше — Перелесник, Лісовик, Куць, «Той, що в скалі срщить» та ін. Усіх цих істот читач сприймає як представників природи, які протиставляються людині. Саме зіставлення світу людини і світу природи в їх гармонійних і дисгармонійних взаєминах — тема «Лісової пісні». Конфлікт, розвиток дії підпорядковані провідній ідеї — утвердженню думки, цю світ урятує краса. Краса, яка виявляється у високій, світлій духовності людини, у її гармонії з природою, у жертовній любові й .здатності прощати. Така краса очищає й відроджує людину і світ. Леся Українка - "Лісова пісня".
Product Details
| ISBN-13: | 9781782675242 |
|---|---|
| Publisher: | Glagoslav E-Publications Ltd |
| Publication date: | 04/22/2013 |
| Sold by: | Barnes & Noble |
| Format: | eBook |
| Pages: | 57 |
| File size: | 1 MB |
| Language: | Ukrainian |
About the Author
Свій духовий розвиток завдячує вона дуже сприятливому оточенню в батьківському домі. Батько її — Петро Косач був відомим громадським діячем і високоосвіченою людиною. Її мати Ольга з Драгоманових Косач була також діячкою і письменницею, що писала під прибраним ім’ям Олени Пчілки, Під доглядом матері Леся здобула всесторонню освіту, хоч не ходила до школи.
Крім рідної, української, Леся вивчала також чужі мови та літератури, історію України та світову історію, філософію, історію культури та релігії.
Як і Франка, так і її творчість була глибоко національна в своїй основі, всім своїм змістом зв’язана з життям українського народу.
Свої перші літературні твори Леся почала писати в дуже ранній молодості. Її вірш «Конвалія» появився у львівському журналі «Зоря», під яким вона перший раз підписалася своїм прибраним ім’ям Леся Українка. Перша збірка Лесиних поезій «На крилах пісень» з’явилася друком в 1892 р. Від того часу Леся стала в осередку літературного життя.
Але успіхи на літературному полі не йшли в парі з особистим щастям. Ще в дитинстві вона захворіла на туберкульоз костей. Вона постійно перебувала під лікарською опікою, виїздила закордон до Відня й Берліну, де піддалася операції, і не раз цілими місяцями змушена була лежати в ліжку. До поправи здоров’я вона щозими виїздила на Крим, на Кавказ, до Єгипту й Італії. Серед найтяжчих хвилин вона написала свої найкращі твори.
Літературна спадщина Лесі Українки складається з ліричних поезій (збірки: «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки»), поем («Русалка», «Роберт Брюс», «Давня казка»), драматичних поем («Блакитна троянда», «У пущі»), віршованих драм, з яких найкраща є «Лісова пісня». Леся Українка також писала прозою («Така її доля», «Жаль», «Над морем»).
Read an Excerpt
ПРОЛОГ
Старезний, густий, предковiчний лiс на Волинi. Посеред лiсу простора галява з плакучою березою i з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп'я та очерети, а в одному мiсцi в яро-зелену драговину - то береги лiсового озера, що утворилося з лiсового струмка. Струмок той вибiгає з гущавини лiсу, впадає в озеро, потiм, по другiм боцi озера, знов витiкає i губиться в хащах. Саме озеро - тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посерединi. Мiстина вся дика, таємнича, але не понура, - повна нiжної, задумливої полiської краси. Провесна. По узлiссi i на галявi зеленiє перший ряст i цвiтуть пролiски та сон-трава. Дерева ще безлистi, але вкритi бростю, що от-от має розкритись. На озерi туман то лежить пеленою, то хвилює од вiтру, то розривається, одкриваючи блiдо-блакитну воду.
В лiсi щось загомонiло, струмок зашумував, забринiв, i вкупi з його водами з лiсу вибiг "Той, що греблi рве" - молодий, дуже бiлявий, синьоокий, з буйними i разом плавкими рухами; одежа на йому мiниться барвами, вiд каламутно-жовтої до ясно-блакитної, i поблискує гострими злотистими iскрами. Кинувшися з потоку в озеро, вiн починає кружляти по плесi, хвилюючи його сонну воду; туман розбiгається, вода синiшає.
"Т о й, щ о г р е б л i р в е"
З гiр на долину бiжу, стрибаю, рину!
Мiсточки збиваю, всi гребельки зриваю, всi гатки, всi запруди, що загатили люди, - бо весняна вода, як воля молода!
(Хвилює воду ще бiльше, поринає i виринає, мов шукаючи щось у водi).
П о т е р ч а т а
(двоє маленьких, блiденьких дiток у бiленьких сорочечках виринають з-помiж латаття)
П е р ш е
Чого ти тута блудиш?
Д р у г е
Чого зо сну нас будиш?
П е р ш е
Нас матуся положила i м'якенько постелила, бо на рiння, на камiння настелила баговиння, i лататтям повкривала, i тихенько заспiвала:
"Люлi-люлi-люлята, заснiть, мої малята!"
Д р у г е
Чого ж ти тут шугаєш?
П е р ш е
Кого ти тут шукаєш?
"Т о й, щ о г р е б л i р в е"
Тую Русалку, що покохав я змалку, бо водянiй царiвнi нема на свiтi рiвнi!
Збiгав я гори, долини, яри, iзвори, - милiшої коханки нема вiд озерянки.
Зiб'ю всю вашу воду, таки знайду ту вроду!
(Бурно мутить воду).
П о т е р ч а т а
Ой леле! не нуртуй!
Хатинки не руйнуй!
Печера в нас маленька, що збудувала ненька.
Убога наша хатка, бо в нас немає татка…
(Чiпляються йому за руки, благаючи). ...